JIT.Academy вже розказала вам про найвідоміших педагогів України, на черзі – розповідь про вчителів, відомих у цілому світі.

 

Ян Амос Коменський

Чеський мислитель, педагог, письменник, теолог Ян Амос Коменський народився 28 березня 1592 року у містечку Нівніце.

Чи не найбільшою заслугою Коменського є те, що він дав теоретичну основу всім нам відомій класно-урочній системі: діти одного віку об’єднуються у класи, працюючи над одним і тим ж матеріалом на уроках. Ця, тепер класична, система навчання, у 16-му столітті замінила індивідуальну.

Чех також розробив єдину шкільну систему: материнська школа (виховання в сім’ї під керівництвом матері до 6 років), школа рідної мови для дітей віком від 6 до 12 років (вивчення рідної мови, арифметики, елементів геометрії, географії, природознавства, читання священного писання, знайомство з найважливішими ремеслами), у великих містах для найбільш здібних учнів з 12 до 18 років — латинська школа або гімназія (у навчальний план гімназії Коменський увів поряд із традиційними «сімома вільними мистецтвами» природознавство, історію та географію). 

Окрім того, він заявив, що у кожній державі має бути академія — найвища школа для молоді з 18 до 24 років.  З часом педагог додав до цієї системи «школу зрілого віку та старості», у яких «викладає» саме життя.

Окрім того, Коменський зібрав та систематизував усі відомості з педагогіки того часу, виклавши їх у своїй найвідомішій роботі – «Великій дидактиці».

Зазначимо, педагог вважав, що навчальний матеріал повинен обов’язково відповідати вікові учнів. Працюючи вчителем Коменський, порушував традиційні канони тодішньої школи, зокрема використовував метод «наочності»: ходив з учнями на прогулянки на природу, тобто знайомив їх не лише з книгами, але й реальним життям.

 

Адольф Дістервег 

Видатний німецький педагог Адольф Дістервег, якого називають «вчителем німецьких учителів», народився 29 жовтня 1790 року у містечку Зіген.

Дістервег вважав, що навчання має будуватися за такими принципами: природовідповідність – урахування вікових та індивідуальних особливостей фізичного і психічного розвитку дитини, культуровідповідність – урахування умов, у яких живе дитина, та її національної культури, і самодіяльність – намагання розвивати творчість дитини.

Педагог був проти станових та національних обмежень в галузі освіти, опіки церкви над школою. На його думку, завданням школи було виховувати гуманних людей і розвивати розумові здібності дітей.

Дістервег уклав підручники і посібники з математики, німецької мови, природознавства, географії і астрономії. Його найвідоміша робота – “Керівництво до освіти німецьких вчителів”.

 

Януш Корчак

Польський педагог, лікар, письменник, публіцист, громадський діяч єврейського походження Януш Корчак народився у Варшаві наприкінці 1870-их.

Корчак був педагогом-новатором, адвокатом повної рівноправності дітей, прихильником їхньої емансипації. На посаді директора сиротинця Корчак створив дитячий товариський суд. Там діти розглядали справи, які самі ж подавали. Вони також могли позиватися до цього суду на своїх вихователів.

Корчак був піонером досліджень у галузі розвитку й психології дитини і виховної діагностики.

Педагог вважав, що місце дитини — серед ровесників, а не в домашньому затишку. На його думку, діти мають соціалізуватися, стирати ранні спогади і досвід, переживати ситуацію та робити висновки, готуючись таким чином до дорослого життя. Кредом Корчака були слова: «Немає дітей – є люди».

 

Джон Дьюї

Американський філософ, психолог та реформатор освіти Джон Дьюї народився 20 жовтня 1859 року у місті Берлінгтон (штат Вермонт).

У США його називають «батьком прогресивної освіти».

Дьюї був професором Мічиганського, Чиказького і Колумбійського університетів. Під час Другої світової війни він виступав проти ідеології нацизму, зокрема, проти насильства над педагогікою в Третьому рейху.

Він є автором більше 30 книг і 900 наукових статей з педагогіки, філософії, естетики, соціології.

Погляди Дьюї мали у своїй основі філософію прагматизму: істинним є те, що корисно, а не наукове пізнання. Тобто дитина вчиться не заради самих знань, а для того, щоб дізнатися, як використати ці знання, аби зробити щось самій. На думку Дьюї, школа має вчити дитину знаходити вихід із будь-якої ситуації і виконувати конкретні завдання, а не давати абстрактні знання.

Зазначимо, його позиція у майбутньому вплинула на становлення не лише американської, але й світової педагогіки.

 

Марія Монтессорі

Італійська освітянка та лікарка Марія Монтессорі народилася 31 серпня 1870 року у містечку К’яравалле.

Вона відома своєю «педагогікою Монтессорі», яка полягає у вільному розвитку дітей. Монтессорі  була противником зниження активності дітей під час навчання, символом чого стала «шкільна парта». На її думку, головним завданням освіти є підтримка спонтанності й розвитку творчості дітей. Метод освітянки полягав у підготовці дитини до життя, а не до школи.

На Монтессорі під час роботи в університетській клініці велике враження склала її перша зустріч з дітьми з особливими потребами. У 1898 році вона стає стала директоркою Ортофренічного інституту для таких дітей, від яких відмовились батьки.

Першу «школа Монтессорі» жінка відкрила 6 січня 1907 року в Римі. Класну кімнату у таких школах умовно розділяли на п’ять зон: «навички практичного життя», «сенсорика», «математика», «розвиток мовлення» і «космічне виховання». Кожна з цих зон була обладнана матеріалами для «дитячої роботи», які б розвивали кожну дитину відповідно до її індивідуальності.

Систему італійки згодом вдосконалили і її метод, попри критику у подальші роки, досі залишається популярним.