Прикметники 

Прикметники у французькій мові узгоджуються у роді та числі з іменником, до якого відносяться. Жіночий рід утворюється шляхом додавання в орфографії закінчення -e до прикметника чоловічого роду.

  • Прикметники, які закінчуються на -e у чоловічому роді, у жіночому роді не змінюються (jeune — молодий , молода).
  • Прикметники, що закінчуються в чоловічому роді на -f, змінюють його у жіночому роді на -ve додаванням закінчення -e. Наприклад: actif — active.
  • Прикметники, що закінчуються у чоловічому роді на -er, у жіночому роді змінюють це закінчення на -ère. Наприклад: fier — fière (гордий — горда).
  • Прикметники, що закінчуються в чоловічому роді на -et, -el, -en, -on у жіночому роді подвоюють кінцеву приголосну з додаванням закінчення е. Наприклад: muet — muette (німий — німа), bel — belle (гарний — гарна), bon — bonne (добрий — добра), ancien — ancienne (стародавній — стародавня).
  • Прикметники, що закінчуються на -eux або -eur в жіночому роді змінюють закінчення на -euse Наприклад: heureux — heureuse (щасливий — щаслива), rêveur — rêveuse (мрійливий — мрійлива).

Деякі прикметники мають особливу форму в жіночому роді: gros — grosse (товстий), gentil — gentille (люб’язний), blanc — blanche (білий), roux — rousse (рудий), long — longue (довгий).

Множина прикметників утворюється шляхом додавання закінчення -s до форми однини: grand — grands (великий). Це закінчення не вимовляється, за винятком тих випадків, коли відбувається зв’язування (les grands amis).

Прикметники, що закінчуються в однині на -al (крім banal, fatal, glacial, natal, final), змінюють закінчення на -aux у множині. Наприклад: amical — amicaux (дружній), але banal — banals.

Прикметники, що закінчуються в однині на -eau, у множині мають закінчення –x. Наприклад beau — beaux (гарний).

 

Особові займенники 

Я — je, ти — tu, він — il, вона — elle, ми — nous, ви — vous, вони — ils (якщо мова йде тільки про чоловіків або чоловіки та жінки), elles (якщо мова йде тільки про жінок). 

У французькій мові є невизначено-особистий займенник on. Він вживається у тому випадку, коли не вказується особа, яка виконує дію. Наприклад: On ne fume pas ici. — Тут не палять. 

 

Присвійні займенники 

Вживаються перед іменником і узгоджуються з ним у роді і числі (тобто ставиться в тому роді і числі, що і наступне за ним слово).

Mon — мій, ma — моя, mes — мої, notre — наш, nos — наші;

Ton — твій, ta — твоя, tes — твої, votre — ваш, vos — ваші;

Son — його,  sa — її, ses — його, її (множина), leur — їхній, leurs — їхні. 

Дієслово

І насамкінець, щоб оволодіти основами французької мови, безперечно, потрібні  дієслова.

Основні допоміжні дієслова у французькій мові – це бути (être) та мати (avoir).

Je suis: Je suis français — я француз. 

Tu es : Tu es allemand — ти німець. 

Il/elle est : Elle est belle — вона гарна. 

Nous sommes : Nous sommes ensemble — ми — разом. 

Vous êtes: Vous êtes tristes – ви сумні.

Ils/elles sont: Elles sont contentes — вони задоволені. 

J’ai: J’ai une voiture rapide – я маю швидке авто.

Tu as: Tu as une jolie maison — ти маєш гарний дім. 

Il/elle a : Il a 10 ans — йому 10 років.

Nous avons: Nous avons des bonbons — в нас є цукерки. 

Vous avez: Vous avez une question — у вас є питання.

Ils/elles ont: Ils ont peur — вони мають страх.  

 

А ви знали, що до середини ХХ століття французька мова була найважливішою мовою дипломатії і міжнародних відносин? Уміння володіти французькою досі вважається престижним серед дипломатів. Отож, бажаємо успіхів у вивченні мови кохання!