Мультимовний світ 21 століття без перекладачів уявити важко. Ми оточені інформацією у повсякденному житті, яку нам переклали: новини, інструкції, улюблені іноземні романи та фільми. Останні події зі життя королівської родини Великої Британії, інструкції з користування порохотягом, бестселери «Гра Престолів» та «Гаррі Поттер» – за цим стоять люди, які зробили переклад своєю професією.
«JIT.Academy» з’ясувала, як, коли і де виникла професія «перекладач».
Перші перекладачі з’явилися у давні часи, аби племена могли між собою контактувати. Спочатку перекладали лише усно, а потім почали перекладати й письмово. Зростання популярності цієї професії було неминучим через необхідність підтримки культурних та дипломатичних відносин між різними етнічними групами і націями.
Кажуть, що перша згадка про переклад датується приблизно 3000 роком до нашої ери. У Стародавньому Єгипті інтерпретатори, а згодом власне і перекладачі, допомагали вести торгівлю з сусідньою країною Нубією. Драгомани, (від араб. тарджуман – тлумач) перекладачі при дипломатичних представництвах і консульствах країн Сходу, супроводжували також торгові каравани.
У ті ж часи ассирійський імператор Саргон розповсюдив свій порядок дня, переклавши його на низку мов. Імператор також вихвалявся своїми перемогами, прагнучи залякати сусідів.
А от легендарне місто Вавилон стало центром поліглотів, де перекладали кількома мовами. Саме у Вавилоні створили перші двомовні (шумерсько-аккадські) та багатомовні (шумерсько-аккадсько-хуритсько-угаритські) словники.
Олександр Македонський наймав перекладачів з перської та індійської мов під час його військової кампанії проти цих країнах. Римляни активно використовували перекладачів у час Пунічних воєн з Карфагеном.
Історія ж європейського перекладу, як відомо розпочалася у 280 році до нашої ери перекладом деяких уривків Святого Письма. Існує також легенда, що у 250 році до нашої ери в єгипетському місті Олександрія, яке належало до великої Грецької імперії, місцеві лідери єврейської громади вирішили перекласти Старий Заповіт з івриту на давньогрецьку мову, якою вони розмовляли. 72 перекладачі працювали окремо протягом 70 днів, а зустрівшись, побачили, що їхні переклади є повністю ідентичними. Цей переклад символічно назвали «Септуаґінта» – латинською мовою «сімдесят». Роботи над перекладом «Септуаґінти» насправді тривала кілька сотень років, а над перекладом працювала величезна кількість різних перекладачів.
Великий внесок у розвиток перекладу, зокрема, зробив давньоримський державний діяч та філософ Цицерон, який переклав на латинську виступи відомих грецьких ораторів. Ціцерон прославився через свій принцип так званого узагальненого (sense-to-sense) перекладу, що передавав основну суть тексту, на противагу дослівному (word-for-word) принципу перекладачів «Септуаґінта».
Літературні твори активно почали перекладати в епоху Середньовіччя. Одним з найпопулярніших перекладачів того часу був Ієронім – християнський теолог і письменник. Його переклад Біблії на латинську мову і досі є офіційним для Римо-католицької церкви. Міжнародна федерація перекладачів у 1991 році вирішила вшановувати пам’ять Ієроніма щороку 30 вересня. Саме у цей день світ святкує Міжнародний день перекладачів, а сам Ієронім вважається їх покровителем.