У 21 столітті традицію українського перекладу продовжили, серед багатьох інших, Юрій Покальчук, Юрій Андрухович і Віктор Морозов.

Юрій Покальчук (1941-2008) – письменник, перекладач, науковець, кандидат філологічних наук з Кременця.

Покальчук знав 11 іноземних мов, а також вільно володів польською, англійською, іспанською, французькою мовами. Першим у СРСР переклав відомого аргентинського письменника-культуролога Хорхе Луїса Борхеса. Також письменник переклав американців Ернеста Хемінгуея і Джерома Девіда Селінджера, аргентинця Еріка Кортасара, бразильця Жоржі Амаду та британця Редьярда Кіплінга.

Юрій Андрухович – кандидат філологічних наук, прозаїк, есеїст, основоположник поетичної групи «Бу-Ба-Бу» з Івано-Франківська.

Він є автором п’ятого перекладу українською мовою п’єси Вільяма Шекспіра «Гамлет», а також славнозвісної «Ромео та Джульєтти», антології перекладів американської поезії 1950-60-х років «День смерті пані День», польських творів Таудеша Конвіцького та Бруно Шульца, німецьких авторів – Райнера Марії Рільке і Фріца фон Герцмановскі-Орландо та російських – Бориса Пастернака, Осипа Мандельштама та Анатолія Кіма.

Цікаво, що твори самого Андруховича перекладені польською, англійською, німецькою, французькою, російською, угорською, фінською, шведською, іспанською, чеською, словацькою, хорватською, сербською мовами й мовою есперанто.

І завершимо ми серію статей «Професія перекладач» розповіддю про Віктора Морозова – композитора, співака та перекладача з Тернопільщини. Морозов перекладає з португальської та англійської мов. З португальської він переклав відомі твори Пауло Коельйо «Вероніка вирішує померти» та «Алхімік». У його доробку – переклади романів «Фієста і сонце знову сходить» та «Прощавай, зброє!» Хемінгуея та книжки англійського дитячого письменника Джеремі Стронга.

Однак всеукраїнську славу та особливе місце у серцях наших читачів Морозову приніс переклад романів Джоан Роулінг про Гаррі Поттера – одного з ключових творів 20 століття. Переклад Морозову називають одним із найкращих у Європі. Сам перекладач зазначає, що цим перекладом намагався «українізувати молодого читача». І це йому вдалося – в Україні буквально розпочався «дитячий читальний бум». До речі, окрім перших романів, усі наступні виходили раніше, аніж російський переклад «поттеріани». Український ж переклад останньої, сьомої книжки про юного чарівника став першим у світі.