+38 (067) 71 36 707 ; +38 (097) 14 12 490 jit.agency@gmail.com

Знання іноземних мов завжди вважалося ознакою статусу і демонструвало рівень освіченості людини. Так було і за часів Війська Запорізького у 16-18 столітті. Козацька верхівка славилася своєю ерудованістю. Чи не обов’язковим було володіння у той час латиною, але часто українські гетьмани знали не одну, а навіть декілька іноземних мов. Іншими словами, багато з них були поліглотами.

У День українського козацтва 14 жовтня JIT.Academy розкаже вам про найосвіченіших українських полководців.

 

Богдан Зиновій Хмельницький (1595— 1657) – політик, полководець і дипломат, творець Української козацької держави та її перший гетьман.

Відомо, що Богдан отримав початкову домашню освіту, а потім вчився в парафіяльній школі. Експерти проаналізували почерк в одному з листів гетьмана і виявили у ньому прикметні риси Київської школи. Тому можливо Хмельницький вчився у школі при одному з київських монастирів. 

Вважається, що пізніше батько віддав його до Львівської єзуїтської колегії, де майбутній гетьман отримав добрі знання зі всесвітньої історії та латинської мови. Він досконало володів польскою мовою, а згодом ще опанував турецьку, кримсько-татарську і французьку мови

 

Петро Конашевич-Сагайдачний (1582 – 1622) — український політичний діяч, дипломат, гетьман реєстрового козацтва, кошовий отаман Запорізької Січі, дипломат, захисник української культури й духовності.

Сагайдачний початкову освіту здобув у Самборі, а потім вчився у знаменитій Острозькій школі на Волині, заснованій князем Костянтином Острозьким – першому вищому навчальному закладі на території Східної Європи, найстаршій українській науково-освітній установі.

Там він здобував курс “семи вільних наук” доби Ренесансу: граматики, риторики, діалектики, арифметики, геометрії, музики і астрономії. 

Сагайдачний розмовляв рідною українською мовою, але розумівся й на інших слов’янських мовах, про що свідчать його листи.

14 жовтня – До початку військової кар’єри він займався журналістикою і працював тогочасним репетитором. Відомо також, що він вчителював у Києві і, може, й у Львові.

 

Іван Виговський (1608 – 1664) – гетьман Війська Запорозького, голова козацької держави у Наддніпрянській Україні. Виговський працював у київському і луцькому судах, був намісником луцького старости, а також сформував і очолив козацький уряд при гетьмані – Генеральну військову канцелярію.

Виговський мав добру освіту, найімовірніше вчився у Київській братській школі чи Києво-Могилянському колегіумі. Чудово володів, крім рідної української мови, ще й церковнослов’янською, польською, латинською, непогано знав російську мову, був вмілим каліграфом. Кажуть, що гетьман був «вивчений вільним наукам, славився за дотепного і вправного у писарських справах». 

 

Іван Мазепа (1639-1709) – український військовий, політичний і державний діяч, гетьман Війська Запорозького, голова козацької держави на Лівобережній і всій Наддніпрянській Україні, представник шляхетського роду.

Мазепа змалку вивчився азам військової справи, він їздив верхи та займався фехтуванням. Гетьман успішно закінчив школу Київського братства, а потім з відзнакою Києво-Могилянський колегіум. 

У Варшаві вчився в Єзуїтській колегії, а також здобував освіту в Голландії, Італії, Німеччині та Франції, де отримав політичний та культурний досвід розвинених країн.

Мазепа вільно володів латиною, російською, італійською, татарською, польською, французькою, німецькою мовами. Він став першим українським державним діячем, який особисто опікувався виданням творів української літератури. Серед них були роботи, зокрема, Афанаciя Заруднього, Дмитра Туптала та Григорія Двоєслова.

 

Пилип Орлик (1672–1742) — український політичний, державний і військовий діяч, Генеральний писар, гетьман Війська Запорозького у вигнанні, поет, публіцист, представник шляхетського роду.

Орлик здобув освіту в єзуїтському колегіумі у Вільні і у Києво-Могилянській колегії. Він мав неймовірний хист до філософії і богословських наук, історії, поетики, риторики і логіки. Добре володів польською, латиною, німецькою, шведською, церковнослов’янською та іншими мовами.

Гетьман є автором знаменитої «Конституції Пилипа Орлика» 1710 року, оригінальна назва якої – «Договори і Постановлення Прав і вольностей Війська Запорозького», які були викладені у місті Бендери між новообраним гетьманом, козацькою старшиною і козаками.

 

Сучасна назва «Конституція» походить від дослівного перекладу латинської назви документа: «Pacta et Constitutiones legum libertatumque exercitus zaporoviensis» – «Пакти і Конституції прав і вольностей Війська Запорозького». Латинське слово «pactum» перекладається як угода чи умова, а «сonstitutiones» – наказ чи рішення. Окрім того, У Речі Посполитій «конституціями» називали постанови вищого законодавчого органу влади – сейму.