В Україні – пані, у Франції – мосьє, в Італії – синьйорина, в Австрії – гер. Так з повагою звертаються у різних країнах до незнайомих жінок та чоловіків. JIT.Academy розкаже вам звідки походять ці слова. 

Пані і панове

В Україні, Білорусі, Польщі, Чехії, Сербії і Словаччині до жінок шанобливо звертаються гоноративом «пані», до чоловіків «пан», а до дівчат та хлопців відповідно «панна» чи «панянка» і «панич». Гоноратив (від англійського слова «honorific» «почесний») – це особливе звертання, форма ввічливості, яке передає повагу до людей: зазвичай ваших далеких знайомих, колег або тих, кого ви взагалі не знаєте.

На думку польського філолога Олександра Брюкнера, слово пан до Центральної Європи принесли кочівники авари, які на початку VII століття підкорили частину слов’янських племен. Територію аварської держави розбили на територіальні округи – «жупи», якими керували «жупани». Звідси походить угорське слово «ispan» і центральнослов’янське «pan». Так, у давньочеській мово це слово у письмовій формі вживається з ХІІІ століття.

Водночас на думку відомого знавця тюркських мов Карла Менгеса, слово жупан є похідним від словосполучення «ke!kuan», що з китайської перекладається як великий володар. Звідси йде й слово «каган», що означає титул східного володаря. Ці титули, зокрема, мали давньоруські князі Аскольд і Володимир Великий.

Ще одна версія від мовознавця Олега Трубачова та лінгвіста Костянтина Тищенка: слово пан ми отримали від іраномовних скіфів. Іранською «g(a)u-pana» означає оберігач худоби чи чабан.

Звернення пан і пані, окрім чеської, польської і української мов, притаманне словацькій, білоруській, верхньо – і нижньолужицькій мовам, які належать до центральнослов’янських чи первинних слов’янських мов. У південнослов’янських мовах звучить як «бан» і означає начальник чи правитель.

Додамо, що за часів радянщини до людей зазвичай зверталися «товариш» чи «товаришка». Словник вище згаданого Брюкнера виводить ці звертання від слова «towar», тобто табун коней чи череда корів. Інше значення – схожий, подібний, такий, як усі. Українці слово «товар» у колядках та щедрівках вживали у значенні худоба.

Леді і джентельмани

В англомовному середовищі (Великобританія, США, Ірландія, Канада, Австралія, Нова Зеландія) ввічливою формою звертання до чоловіків є «містер». Англійською мовою це «mister» або скорочено «Mr». Це слово походить від слова «master» господар, яке у свою чергу походить від латинського «magister» головний, начальник і «magnus» великий.

Жіноча форма «missis» походить від слова «mistress»«господиня», яке у наш час, до речі, має здебільшого значення «коханка». Це слово, як звертання до жінок у шлюбі увійшло у побут приблизно в XVII столітті, так само як і «miss» – як звертання до незаміжніх дівчат.

Але у середині XX століття американці почали звертатися до жінок нейтральним «Ms», аби не акцентувати увагу на їхньому сімейному статусі. Згідно з однією з версій, це звертання вигадали феміністки, а з іншою – «Ms» запровадили у 1952 році співробітники Національної асоціації офісних керуючих, аби не бентежити секретарок.

У вікторіанську епоху у Британії сформувався чоловічий образ джентельмена («gentleman») вихованого чоловіка, респектабельного та урівноваженого інтелігента, який завжди тримає своє слово.

Слово походить від французького слова «gentil»«благородний», яке у свою чергу має коріння від латинського «gentilis»що належить до роду, родовитий і англійського слова «man»чоловік

За змістом англійське gentleman аналогічно французькому «gentilhomme», іспанському «gentilhombre» і італійському вислову «gentil uomo»

Жіночим аналогом слова є «леді». Англійське «lady», що означає господиня походить від староанглійського слова «hlǣfdige» та що містить хліб або хранителька хліба. Перша частина слова є мутованою формою «hlāf» хліб, буханець хліба. Друга частина має корінь від «dig»місити, що є також у слові «dough» тісто.

Мосьє і мадам

У Франції до чоловіків звертаються «мосьє» «monsieur», що утворилося злиттям «mon sieur», з дослівним значенням мій пане. Слово «sieur» є в свою чергу скороченням слова «segnieur» – сеньйор. «Mon senior» з латини – буквально мій старший.

До речі, історично це був титул старшого з братів короля, але згодом так стали звертатися до будь-якого чоловіка.

До жінок звертаються cловом «мадам» «madame», що перекладається як моя господиня. Цікаво, що в англомовних країнах «madam» буває частиною назви посад, що займають жінки – нариклад, Madam President.

Звертання до дівчаток та неодружених жінок «мадемуазель» чи «мадмуазель» – «mademoiselle» дослівно перекладається як моя маленька пані. Водночас історично як гоноратив вживалося слово «демуазель», що є спотворенням латинського «domnicella» маленька пані. Однак присвійний займенник «ma» моя злився зі словом демуазель в одне слово.

Зазначимо, феміністки домоглися, аби у Франції з 2012 року слово «mademoiselle» не вживали в офіційних документах. Тепер так називають лише дівчат шкільного віку.

Мадам, мосьє і мадемаузель також використовують валлони (частина населення Бельгії).

А от бельгійські фламандці мають звертання аналогічні тим, що використовують у Нідерландах: пан – «meneer», «minheer» (від середньовічної голландської мови «mijn» «мій» і «heer» «господар»), пані чи дівчина – «mevrouw» («vrouw» –  «господиня»).

Гер і фрау

У Німеччині та Австрії до чоловіків, старше 16 років, звертаються словом «гер» «herr», що означає господар, господар, правитель, джентльмен, сер.

Еквівалентом для жінок є слово «фрау» «frau», що означає жінка чи дружина. До незаміжніх дівчат колись зверталися «фройляйн» – «fräulein» (похідне від фрау), але у 1971 році це звернення було офіційно заборонено.

У чотиримовній Швейцарії звернення залежать від регіонів: німецькомовного, франкомовного, романського чи англомовного.

У Швеції до чоловіків також звертаються «гер», до жінки «fru» «фру», а до панни «froken»  «фрекен» (згадаймо фрекен Бок з «Карлсона»).

В Ісландії та Фінляндії до містерів та панів звертаються «херра» «herra», до місіс та мадам пані – «rouva» – «роува», до мадмуазель «neiti» «нейті» і до молодих чоловіків «nuori mies» – «нуорі м’єс».

Дони і синьйори

В Іспанії, Південній Америці (крім Бразилії) до чоловіків звертаються як «señor» «cеньйор», а до жінок – «señorа». Дівчаток в іспаномовних країнах називають «señorita».

В Італії до чоловіка звертаються «синьйор» – «signore», до заміжньої жінки: «синьйора» «signora», до незаміжньої дівчини «синьйорина» «signorina».

Обидва звертання походять від латинських слів «senior» – старший, «senex» – старий.

У Португалії та Бразилії звертання ж такі, однак трохи з іншим написанням: «senhora», «senhor», «senhorita».

Ще одною ввічливою формою звертання у цих країнах є «don» – до чоловіка і «doña» – до жінки (іспаномовні країни), та відповідно «don» і «donna» в Італії, Португалії та Бразилії. Ці слова походять від латинського «dominus»пан, господар, володар.

І коротко про схід

Корея 

аджоссі – шанобливе звертання до чоловіка (як правило, старшого за віком), аджума – стандартне, часто не надто ввічливе звертання до незнайомої жінки середніх років (як правило, заміжніх), агассі –до молодих дівчат;

Японія

у країні сонця, що сходить, до чоловічого імені в кінці додається звернення «сан». Наприклад: Лі-Сан, Кім-Сан, а до жіночого «ссі» – Сонхан-ссі;

Китай 

до панів там звертаються «сяньшен», до пані «тайтай» і до незаміжніх дівчат «сяоцзе». Ці звернення ставляться після імені: пан Лі – Лі Сяньшен, пані Лі – Лі Тайтай;

Індія

до старших чоловік звертаються «баба», що з хінді перекладається як «дідусь», а поважна форма звернення до старшої жінки – «діді», у перекладі «старша сестра». Загалом до чоловіка або жінки кажуть «джі» «шановний, дорогий».