Освіта в США. Як вступити до коледжу

Вища освіта в Америці відрізняється від освіти пост-радянських країн від процесу вступу до власне навчання. У цій статті я зроблю короткий огляд відмінностей і надам керівництво зі вступу в коледжі США.

Коли я вирішила вступати до коледжу, то виявила, що доведеться неабияк попрацювати над тим, щоб розібратися з усіма нюансами вступу. Мені здавалося, що в цій системі сам чорт ногу зломить. Так і є. Так спочатку здається багатьом, поки не розберуться або не напосядуться на знайомих, які вже пройшли цей шлях і можуть на пальцях все пояснити і відповісти на всі питання. Я розбиралася сама протягом декількох місяців шляхом нескінченних листувань з представниками коледжу, походів в Welcome центри, а також вивчення статей на цю тему. Голова йшла обертом, а шлунок стягувався у вузол, але, як з’ясувалося, коли вже второпав, все не так страшно і складно. Розповім вам поетапно як діяти.

По-перше, треба розібратися зі своїми кредитами (годинами навчання). Ви тільки після школи чи вже маєте освіту? Виявляється, практично з будь-яким дипломом бакалавра з вашої країни можна вступати одразу на магістратуру або докторський ступінь в Америці. Головне, щоб вистачало годин з потрібних вам предметів, що цілком можливо, якщо ви продовжуєте навчання за своїм фахом. Якщо диплома ви не маєте – не біда, ви можете перевестися з будь-якого курсу університету як transfer student.

А що робити, якщо ви, як і я, вирішили продовжити навчання за іншим фахом? В Україні я мала диплом магістра права, але 8 років потому я зрозуміла, що хочу бути психотерапевтом. Теж не біда. Головне – знайти на сайті коледжу електронну адресу радника з вашої програми, вислати транскрипти (переклад) вивчених вами предметів по годинах (виписку з диплома просто-напросто) і запитати, скільки кредитів і з яких предметів вам необхідно добрати. Як правило, це близько 12-15 кредитів, тобто 3-4 класи, які ви зможете пройти протягом року як «студент поза ступенем» (non-degree student).

Не спокушайтеся тим, що за семестр ви можете швиденько пройти всі курси, яких вам бракує. В Америці є таке поняття, як пре-реквізит. Тобто деякі курси не можна взяти, поки ви не закінчили інші. Я і сама попалася в цю пастку. Думала, зараз швиденько за осінь пройду 3 класи, а навесні вже піду в магістратуру. Та де там! Без курсу «Введення в психологію» жодні інші курси мені не доступні. Класи поза ступенем можна взяти в будь-якому коледжі, не обов’язково в тому, в якому ви хочете отримувати диплом. Щоб зареєструватися на такі курси, потрібно, знов-таки, знайти на сайті коледжу інформацію про «non-degree» і вислати необхідні документи, сповістивши приймальну комісію про бажання пройти курс. Приблизно за 2 тижні до початку занять вам надішлють форму реєстрації онлайн, яку потрібно пройти, зібравши всі документи. До речі, для навчання в коледжі тут потрібні щеплення MMR (кір, краснуха, свинка) та від менінгіту (не більше 5-річної давності). Можна перекласти або затвердити в лікаря ті, що вам робили при народженні, або піти в лікарню і здати тест на наявність в крові цих щеплень. Коли я здала цей тест, з’ясувалося, що щеплення вивітрилися і їх треба зробити наново.

 

Отже, алгоритм вступу: 

 

1. Вибрати коледж. Вибір коледжу може бути непростою справою. Найкраще дивитися рейтинги по країні саме по вашій програмі. Припустімо, якийсь університет може бути хорошим для юристів, але не таким гарним для терапевтів чи хіміків тощо. Наскільки важливо бути випускником університету з іменем? Я гадаю, так само, як і в будь-якій країні. Ім’я університету важливе, може принести корисні зв’язки (але може і не принести) і прихильність роботодавців, але не проробить роботу з професійного розвитку замість вас.

2. Списатися з консультантом з вашої програми і дізнатися, що потрібно саме вам, щоби вступити. Опишіть свій статус, вишліть документи про освіту, запитайте про тести, які вам треба здати. Можна також призначити зустріч з консультантом, де з’ясувати все особисто, що, як я вважаю, значно краще, якщо ви живете там же, де розташовується ваш коледж.

3. Зібрати і подати всі документи. Заплатити за подачу заявки (зазвичай $75-125).

Трохи про документи. Поки ви в процесі подачі заявки, коледж прийме копії ваших документів про освіту. Але щойно ви вже зараховані, копії повинен вислати ваш виш або школа в опечатаному конверті. Ось так, і ніяк інакше. Також для вступу вам знадобляться рекомендації. Зазвичай 2-3. Дві академічні та одна професійна. Рекомендації ви не можете надати самі. Тільки той, хто рекомендує, може сам відправити листа на офіційному бланку його установи просто в коледж.

Як правило, в Америці на магістратуру йдуть далеко не всі, а якщо йдуть, то переважно попрацювавши трохи за фахом і набравшись досвіду. Чи варто говорити, що великим плюсом при вступі буде рекомендаційний лист за фахом або ж волонтерський досвід у вашій або суміжній галузях. У США взагалі дуже цінується активна соціальна позиція. Тому краще заздалегідь подбати про те, щоби брати участь у заходах за своєю професією, таким чином виказуючи інтерес до професії. Якщо вдуматися, це дуже логічно. Тут освіта коштує настільки дорого, що отримувати її і дістати борг під чверть мільйона доларів заради папірця просто рука не підніметься. Тому магістратура в США – вибір усвідомлений, а значить з досвідом роботи/волонтерством питань бути не повинно.

4. Скласти тести. Якщо ваша попередня освіта була не англійською мовою, то вам необхідно буде здати TOEFL або IELTS. Переважно для проходження в публічний коледж треба набрати 70-86 балів, в приватні коледжі та університети – від 100. Але мовні тести – це ще не найстрашніше. Чимало програм магістратури і PhD вимагають здачі такого тесту як GRE (Graduate Records Examination). Попереджаю відразу, краще не ризикувати і найняти викладача для підготовки. Дізнайтеся наперед, чи потрібен вам GRE, і починайте підготовку за кілька місяців. В цей тест входить аналітичне письмо, математика зі статистикою і verbal reasoning, до здачі тесту необхідно знати близько 3 000 складних наукових слів, які ви зустрінете вперше і востаннє при здачі тесту. Я так кажу не тільки тому, що слова GRE складні для мене як для іноземки. Мій друг, який закінчив магістратуру, американець і досить інтелігентна людина, не знав більше половини слів зі списку підготовки до тесту. Так що робіть висновки.

5. Зареєструватися на класи. На цьому етапі головне – не пропустити початок реєстрації, щоби встигнути вихопити місця у найкращих викладачів і у зручний для вас час. Зазвичай реєстрація починається за 14 днів до початку семестру.

 

Чи варто взагалі вчитися, якщо ви переїхали до США?

 

У кожного своя відповідь на це питання. Є професії, розвиватися в яких можна і не маючи вищої освіти. Наприклад, ви можете влаштуватися на телешоу асистентом виробництва і по ходу навчатися і професійно зростати, або стати фотографом, редактором-самоучкою. Але, очевидно, є професії, в яких без освіти нікуди, в яких потрібні спеціальні знання і практика, а також ліцензії на здійснення діяльності, а без диплома ліцензію не отримати. Так що питання про доцільність вищої освіти в США безпосередньо залежить від обраної професії.

Буває, досить отримати лише бакалавра, в той час як для деяких спеціальностей важливим і необхідним є ступінь магістра, або навіть PhD. Зарплата з підвищенням рівня освіти прямо пропорційно зростає.

 

А як щодо самого процесу? Чи відрізняється навчання в США від країн СНД?

 

Однозначно відрізняється. З мого досвіду, вчитися в США значно цікавіше. По-перше, відрізняється сам формат лекцій. Коли я вчилася в Україні, лекція переважно проходила в форматі викладання матеріалу лектором з трибуни і монотонного записування конспектів. Діалог відбувався дуже рідко, головне було записати якомога більше.

В Америці у студентів набагато більше свободи, лекції проходять у форматі діалогу. Будь-який студент може в будь-який момент поставити запитання або внести коментар чи доповнення до сказаного лектором. Доповнення, уявляєте? Спочатку я дуже несміливо ставила питання і вносила коментарі, весь час боялася, що ляпну якусь дурість. Але з часом, дивлячись на розслаблених студентів, які ставлять питання з посмішкою, я теж розслабилася. Деякі студенти можуть їсти прямо на лекції, пити каву і в той же час ставити питання, цмокаючи трубочкою, змоченою в йогурті. Викладача це не бентежить, а в мене спершу очі лізли на лоба. Це некультурно? Так! Це підтримує свободу самовираження? Теж так. Відчувається, що ці діти виросли, не боячись висловлювати свою думку. Це дуже здорово і прикольно. Ніхто не боїться, що його «зафукають», і ніхто не соромиться, якщо чогось не розуміє, включаючи викладача. Іноді студенти ставлять питання, а викладач просто відповідає: «Гадки не маю, але дякую за чудове питання, ви можете про це дізнатися і поділитися з усіма, якщо схочете». Спершу я не могла зрозуміти, ну як же так – викладач може чогось не знати зі свого предмета? Як йому не соромно? А потім я зрозуміла, що це і є корінь проблем в пост-радянських країнах – ми боїмося здатися дурними. Хоча в тому, щоб не знати, немає нічого ганебного, хіба не для цього ми вчимося? Хіба треба було би вчитися, якби ми все вже знали? Ось такі комплекси щодо незнання є, на мій погляд, однією з головних перешкод до навчання. Хоча, справедливості заради, сучасні навчальні програми та курси в Україні побудовано більше в американському, розкутому і діаложному форматі.

Самі підручники в США теж значно цікавіші. І хоча тут їх доводиться купувати дорого (новий підручник коштує близько 200 доларів, орендований в електронному вигляді – близько 60-70), вони того варті. Матеріал подається цікаво і захопливо, з купою досліджень, прикладів з життя, картинками і особистими історіями автора. Іноді я ловлю себе на тому, що не можу відірватися від підручника.

На допомогу студентам до кожної лекції надаються і слайди за матеріалами лекції, щоби візуалізовувати і легше запам’ятовувати матеріал. Основне спілкування між викладачем і студентом відбувається онлайн. Туди ви завантажуєте домашні роботи, бачите свої оцінки, а також самі вибираєте собі предмети і складаєте розклад.

Так, це ще одна відмінність в системі навчання. Студенти самі вибирають предмети, які вони хочуть вчити. Якщо ви вчитеся на бакалавра, то ваше навчання буде досить загальноосвітнім, десь з середини третього року можна вибрати собі «меджор» – основний предмет, тоді предмети, пов’язані з меджором, будуть переважати в розкладі. Тобто, тут немає такого, що ти вступив на юриста і 5 років будеш вчити ті самі предмети з тими самими людьми. Немає тут такого колективізму. В Америці править індивідуалізм. Всі парти стоять окремо для кожного, і предмети, і класи для кожного свої. Навіть якщо ви з другом Петром, наприклад, обидва вивчаєте вступ до психології, ви все одно можете бути в різних групах і навіть в різний час доби. І замість ситуації: «Я вчилася з Марійкою на потоці 5 років» виходить ситуація така: «О, це Марійка, ми якось разом брали клас з біології минулої весни». Такий розклад, звісно, дає менше можливості для зближення і тусовок, але натомість ви отримуєте більше – практично індивідуальну програму навчання, створену саме під ваші інтереси і потреби.

На цьому мій короткий огляд вищої освіти в США закінчено. Якщо є щось, про що ви хотіли б ще дізнатися, пишіть в коментарях.

Oпубліковано з дозволу автора.

Оригінал тут.