Дитячий білінгвізм. Частина перша

Багатомовні діти

 Хтось вчить іноземні мови заради хорошої роботи, хтось – для подорожей, а для когось «штурм» підручників з німецької чи французької – просто захопливе хобі. Але є ті, хто з дитинства говорить кількома мовами як рідними.

Людей, котрі досконало знають дві мови, називають «білінгвами». Слово «білінгвізм» у перекладі з латини означає «подвійна мова». Якщо ж у чиємусь арсеналі є три або більше мов, то ми маємо справу з багатомовними людьми або ж поліглотами (від грецької – багатомовний).

За різними оцінками, від 60% до 75% людей у світі говорять щонайменше двома мовами.

Наприклад, Люксембург є країною з трьома мовами. Державною (національною) мовою є люксембурзька, що використовується як засіб повсякденного усного спілкування, а французька та німецька мови є офіційними мовами країни. Бельгія має три державні мови: фламандську, французьку та німецьку.

Офіційною мовою Пакистану є урду, в офіційних справах може використовуватися англійська мова, а поширеними є мови панджабі, пушту та сіндхі. На Шрі-Ланці говорять сингальською, тамільською і англійською.

Багатомовність буває двох видів – природна, яка з’являється через відповідне мовне середовище, і штучна, коли людина цілеспрямовано вивчає інші мови.

Раніше батьків лякали, що діти-білінгви мають низькі інтелектуальні здібності і у них може виникнути шизофренія. Однак тепер ситуація змінилися та вчені наполягають на перевагах багатомовності.

Ірина – мама двох дівчаток (4-х і 6-ти років). Вона разом з родиною переїхала зі Львова до Канади. Діти Ірини говорять і українською, і англійською мовами. Спочатку старшій доньці було важко втягнутись в навчальний процес у школі, бо вона просто не розуміла, що від неї хочуть. Однак з часом дівчинка чудово справилась з цим викликом.

За словами Ірини, зараз діти почувають себе «як риба у воді» і в Канаді, і в Україні, коли відвідують бабусю та дідуся. На її думку, знання «декількох мов розвиває людину, дає більше можливостей, розширює кругозір, відкриває світ».

Діти Ольги народилися в Україні у змішаній сім’ї і жили більше п’яти років в російськомовному середовищі. Чоловік Ольги говорить іспанською мовою. Три роки тому родина переїхала у Мадрид. Діти розмовляють в школі іспанською, вдома – російською та іспанською, а сама жінка володіє чотирма мовами: українською, російською, іспанською та англійською.

«Починаючи говорити, вони використовували багато смішних комбінацій слів з двох мов в одному реченні/фразі, вибирали слова, які вимовляються легше», – розповідає жінка.

На думку Ольги, потрібно, щоб кожний дорослий спілкувався з дитиною тільки однією мовою, необхідно багато читати вголос, слухати і співати пісні кожною мовою, а також дивитися фільми та мультфільми тією мовою, яку менше використовують у щоденному спілкуванні.

«Діти з народження вільно володіють двома мовами та розуміють, що таке культурне розмаїття на прикладі власної родини. Вплив багатомовності на спілкування дітей проявився у тому, що вони мають друзів із різних мовних середовищ», – додає вона.