Італійська мова – одна з наймилозвучніших мов світу. Вчити її можна через різні причин – туризм, роботу, навчання або ж просто тому, що мова тобі подобається.

Раніше ми вже розповідали про історію італійської і про методи вивчення іноземних мов. Сьогодні ж до вашої уваги – мініурок основ італійської.

 

Розпочнемо його з італійських іменників.

Роди іменника

В італійській мові іменники мають два роди – чоловічий та жіночий, середнього роду у цій мові немає.

Зазвичай іменники, які закінчуються на a, – жіночого роду, а на о – чоловічого. Так, il ragazzo – хлопець, la ragazza – дівчинка. L’uomo – чоловік, la donna – жінка.

Але є і винятки. Іменники зі закінченням – e можуть належати до обох родів: il cane – собака, la chiave – ключ.

Іменники, які закінчуються на ante, – ente, – ese, – ista, – ega, мають однакове закінчення і їхній рід визначається через артикль: il cantante – cпівак, la cantante – співачка.

Іменники чоловічого роду зі закінченням – е часто утворюють іменники жіночого роду зі суфіксом essa: lo studante – la studentessa. А чоловічі іменники, які закінчуються на – tore, у жіночому варіанті мають суфікс – trice.

Артиклі

В італійській мові іменники супроводжуються артиклями – неозначеними та означеними.

З неозначеними артиклями ситуація така:

un – це неозначений артикль чоловічого роду, який ставиться перед приголосними і голосним (un amico – друг і un padre – батько),

uno cтавиться перед чоловічими іменниками, що починаються на s + приголосний, а також z, x, y, ps, gn (uno spumante – шампанське),

una ставиться перед іменниками жіночого роду перед приголосними (una casa), а un перед голосними (unamica – подруга).

Множини неозначені артиклі не мають.

Форма означеного артикля залежить від роду іменника та першої літери слова.

Чоловічий рід:

il ставиться перед приголосним (il libro – книга)

і перетворюється у lo перед приголосним s+ приголосний чи z, x, y, ps, gn (lo student –  студент)

та у l – перед голосним (lombrello – парасоля).

і відповідно множина утворюється так:

il стає i (i libri – книги),

lo – gli (gli studenti – студенти),

l’ – gli (gli ombrelli – парасолі).

Жіночий рід:

la – la mamma (мама)

l’a – l’aranciata (лимонад)

і множина:

le – le mamme (мами)

le – le aranciate  (лимонади)

Множина іменників

Іменники зі закінченням – о (чоловічого роду) зазвичай утворюють іменники у множині зі закінченням i. Зокрема, il libro – I libri (книжки), il fratello – I fratelli.

Жіночі іменники зі закінченням a у множині мають закінчення – е. La donna – le donne.

Іменники зі закінченням – e завжди мають у множині закінченняi: il cane – i cani (собака – собаки), la chiavele chiavi (ключ – ключі).

Іменники жіночого роду зі закінченнямi та іменники з кінцевим приголосним не змінюються. La crisile crisi (криза – кризи), il bari bar (бар – бари).

 

Прикметники в італійській мові узгоджуються з іменниками. В однині чоловічого роду у них закінчення – о, у множині i. Un uomo alto – високий чоловік і gli uomini alti – високі чоловіки.

Жіночі прикметники закінчуються на – а в однині та на – е у множині. Una donna alta – висока жінка і le donne alte – високі жінки.

Якщо ж закінчення прикметника – е, то у множині і чоловічого, і жіночого роду воно змінюється наi. Una ragazza triste – сумна дівчина і un ragazzo triste – сумний хлопець. Відповідно le ragazze tristi – сумні дівчата та i ragazzi tristi – сумні хлопці.

 

Далі – особові займенники

io (я), tu (ти), lui (він), lei (вона), Lei (Ви), noi (ми), voi (ви), loro (вони)

До речі, ці займенники в італійській мові зазвичай упускаються.

 

І присвійні займенники

Чоловічий рід:

mio – мій, miei – мої

tuo – твій, tuoi – твої

suo – його, suoi – його

nostro – наш, nostri – наші

vostro – ваш, vostri – ваші

loro – їх, їхні

Жіночий рід:

miа – моя, mie – мої

tua – твоя, tuе – твої

sua – її, sue – її

nostra – наша, nostre – наші

vostra – ваша, vostre – ваші

loro – їх, їхні

Займенники супроводять або замінюють іменник та узгоджуються з ними у роді та числі. Не узгоджується лише loro: la loro casa – їхній дім, il loro gardino – їхній садок.

І насамкінець, щоб оволодіти основами італійської мови, безперечно, потрібні і дієслова.

Основні допоміжні дієслова в італійській мові – це бути (essere) та мати (avere).

io sono (є) – ho (маю)                                 Io sono un medico: я – лікар

tu sei – hai (маєш)                                       Tu hai una bella casa: у тебе гарний будинок

lui è – ha (має)                                             Lui è alto: він високий

lei è – ha (має)                                             Lei ha il mio libro: він має мою книгу

Lei è – ha (маєте)                                        Lei è popolare: Ви популярна

noi siamo – abbiamo (маємо)                  Noi abbiamo un gattо: ми маємо кота

voi siete – avete (маєте)                            Voi siete tristi: ви сумні

loro sono – hanno (мають)                       Loro hanno le caramelle: вони мають цукерки.

 

Отож, нічого складного! Але якщо ви захотіли вивчати італійську мову далі – пишіть нам! Наші викладачі допоможуть вам опанувати усі хитрощі цієї прекрасної мови.