Серед великої кількості алфавітів та абеток у світі є кілька особливих. Сьогодні, 13 листопада – Міжнародний день людей, які не бачать. А майже 200 років тому французький тифлопедагог (слово тифло перекладається з грецької мови як «cліпота») Луї Брайль винайшов свій знаменитий шрифт, що дав людям з порушенням зору змогу читати та писати.

Шрифтом Брайля користуються до сьогодні. JIT.Academy розкаже вам, як син звичайного французького ремісника створив абетку для незрячих.

 

 Як все почалося?

Луї Брайль народився у 1809 році у французькому селі Кувре, недалеко від Парижа. Батько Луї виготовляв упряж. У три роки хлопчик бавився одним з інструментів батька і встромив його собі в око. Інфекція поширилася і на друге око – Луї повністю втратив зір.

Попри сліпоту, дитина виявилася дуже здібною і Луї дозволили відвідувати заняття у місцевій школі, а у 10 років віддали до Паризької національної школи для сліпих.

Засновником цього інституту був Валентин Гаюї – відомий благодійник та педагог. Гаюї народився у бідній сільській родині, однак неабиякий хист до іноземних мов допоміг йому отримати вищу освіту у французькій столиці. Певний час Гаюї працював у Міністерстві закордонних справ, після чого почав займатися благодійництвом.

У той час школа Гаюї не мала аналогів. До речі, Міжнародний день сліпих, за рішенням ВООЗ, світ відзначає саме у його день народження.

Гаюї виявився попередником Брайля, розробивши перший метод читання для незрячих. На цупкий папір наклеювалися великі та товсті букви. Луї опанував цей метод і «проковтнув» всю бібліотеку наставника.

 

 Що спільного мають нічне письмо і шрифт Брайля?

Ще один герой нашої історії – французький військовий Ніколя-Шарль-Марі Барб’є де ла Сер. Барб’є  шифрував повідомлення в армії і за запитом Наполеона Бонапарта у 1808 році розробив так звану «нічну абетку», яка дозволяла читати повідомлення у темряві наосліп.

У 1820 році він звертається до Валентина Гаюї з пропозицією завітати до школи і продемонструвати учням свій винахід. Спочатку Гаюї відмовляє військовому, але згодом вже новий очільник школи погоджується на візит.

Барб’є розповідає вихованцям школи: у своїй абетці він застосував опуклі крапки для фонетичного позначення слів. Шість крапок у висоту й дві крапки у ширину розташовано у різних варіаціях у формі прямокутника.

У презентації «нічної абетки» взяв участь і Луї Брайль. Ідея йому надзвичайно сподобалася, проте 12-річний хлопчик вирішив спростити її. Над змінами Брайль працював до 1824 року, коли представив новий «шестикрапковий шрифт»: три крапки у висоту та дві у ширину. Поєднання чи комбінацію крапок назвали знаком або символом. Існує 63 комбінації шести крапок.

Юний Луї стає викладачем, а потім і професором своєї школи. 1829 року він публікує винахід, що у майбутньому змінив життя мільйонів людей. Ми знаємо «шрифт Брайля» майже у його оригіналі, хіба з незначними змінами.

Цікаво, що Брайль був також талановитим музикантом і за принципами свого шрифту створив ноти для сліпих.

 

Як читати і писати за методом Брайля?

Текст шрифтом Брайля пишуть справа наліво, сторінку перегортають і тоді текст читають зліва направо. Для читачів крапки нумеруються за стовпчиками зліва направо і за рядками зверху вниз. А от на перегорнутій сторінці нумерація виглядає так: крапка «1» знаходиться у верхньому правому кутку, під нею – крапка «2», а от крапка «6» розміститься у нижньому лівому кутку.

Окрім класичної, існує і розширена система Брайля: під крапкою «3» додано крапку «7», під крапкою «6» – крапку «8».

Висота опуклої крапки становить 0,5 мм (цього достатньо, аби розпізнати крапку на дотик),  а діаметр – 1,2 мм. Відстань між точками – 2,5 мм, між символами: 2,3 мм за горизонталлю і 3,8 мм за вертикаллю.

Країни мають власні варіанти брайлівських абеток з деякими відмінностями. Так, існує «брайлівка» для кирилиці, «брайлівка» для латиниці і т. д. Відрізняються й формати аркушів «брайлівських книг». Український, наприклад, передбачає, що на сторінці є 25 рядків, у кожному 30-32 знаки.

     

Комбінації крапок також позначають цифри, розділові знаки, математичні, хімічні й нотні знаки. Через обмеження кількості комбінацій часто використовуються додаткові знаки. Наприклад, символ для позначення специфічної функції може утворюватися зі знаків, що поодинці мають окремі значення.

До речі, брайлівська абетка часто ігнорує великі букви, після коми і перед тире немає пробілу, а тире і дефіс позначають одним символом.

Для запису брайлівських символів використовують спеціальний трафарет, який складається з двох скріплених площин і на якому позначені прямокутники-комірки. А також грифель із заокругленим стержнем, що нагадує мініатюрне шило або декоративну шпильку. Аркуш паперу щільно затискають між поверхнями трафарету і фіксують за допомогою затискачів. У кожній комірці грифелем витискається потрібна кількість крапок.

 

Трохи цікавинок

У 1892 році керуючий Іллінойської школи для сліпих Френка Хейвіні Хол (США) презентував публіці першу друкарську машинку Брайля.

У 1950-х роках з’явилися брайлівські принтери, а у 1991 році випустили електронні машини з додатковими функціями обробки тексту, звукового зворотного зв’язку і тиснення. 2011 року світ побачив першу машину з можливістю перетворення брайлівського тексту в аудіо і цифрового відображення введених даних.

Існують комп’ютерні клавіатури з абеткою Брайля для незрячих. А на початку 2020 року в Android-смартфонах для людей з порушенням зору клавіатура Брайля стала доступною без сторонніх застосунків.

 

І наостанок

У грудні 2019 року Генеральна Асамблея ООН постановила, що щорічно 4 січня відзначатимуть Всесвітній день азбуки Брайля для реалізації прав людини сліпих і слабозорих людей.