22 травня 2019 року уряд затвердив зміни до українського правопису. Таким чином попередній правопис від 1992 року, розроблений Орфографічною комісією Академії наук України, втратив чинність. Які ж нові правила нам доведеться вивчити?

Спочатку трохи історії

Перший офіційний український правопис датується 1918 роком, коли Центральна Рада видає «Головні правила українського правопису». У 1927 році Державна комісія для впорядкування українського правопису, за наслідками роботи Всеукраїнської правописної конференції у Харкові, підготувала проект всеукраїнського правопису. Над ним працювали мовознавці з Наддніпрянщини та західноукраїнських земель.

У 1928 році правопис затвердив нарком освіти УСРР Микола Скрипник. Зараз він відомий як «харківський» або «скрипниківський» правопис. Зазначимо, цей правопис є дуже популярним у ЗМІ української діаспори.

Пізніше радянська влада назвала «скрипниківку» націоналістичною і замінила її новим правописом, заборонивши, зокрема, букву «ґ». Її до українського алфавіту повернули аж після початку «перебудови» у 1990 році, так само як кличний відмінок.

Зазначимо, у 1999 році до правопису напрацювали новий проект зміни, однак його не затвердили.

Новий правопис: найосновніше

Новий правопис у 2018 році розробила Українська національна комісія з правопису.

Його відрізняють три основні фактори: традиційність, варіативність та спрощення.

«И» пишемо на початку окремих вигуків: ич!, часток: ич який хитрий і дієслова и́кати та похідного від нього іменника и́кання.

Також «и» пишеться на початку слова у деяких загальних і власних назвах, що походять із тюркських та інших мов, відповідно до їх вимови в цих мовах: ийбен, ир, Ич-оба, Кім Чен Ин.

У словах грецького походження:

«th» передається «т»: ортодокс, теорія, театр;

«т» можна використовувати замість «ф»: кафедра – катедра, міф – міт, ефір – етер, Борисфен – Бористен;

допускається варіативність передачі буквосполучення «au» через використання «в» та «і»: аудиторія – авдиторія, лауреат – лавреат.

Іменники третьої відміни на -ть після приголосного, а також слова кров, любов, осінь, сіль, Русь, Білорусь у родовому й давальному відмінках можуть набувати як варіант закінчення «и»: гідности, незалежности, радости, смерти, чести, хоробрости; крови, любови, осени, соли, Білоруси, Руси.

В іншомовних іменах та прізвищах людей можна вживати і «г», і «ґ», як от Вергілій та Верґілій. У загальних назвах іншомовний звук «g» передається «г». Водночас «ґ» використовується, серед інших, у таких словах: ґанок, ґатунок, ґвалт, ґрати і ґрунт.

У словах з латинським коренем «ject» звукосполучення «je» передаватиметься через українське «є:» об’єкт, траєкторія, а тому відповідно проєкт.

Новий правопис уникає подвійною йотації, тому замість пишемо фойє пишемо фоє, а замість майя – мая.

Слово священик тепер пишемо з двома літерами «н»: священник.

Тепер можна утворювати фемінітиви за допомогою суфіксів -к-, -иц-(я), -ин-(я), -ес- та інших: директорка, порадниця, учениця, поетеса.

Слова з першими іноземними частками пишемо разом: вебсторінка, пресконференція та експрезидент.

Назви товарних марок беремо у лапки і пишемо з великої букви: мінеральна вода «Моршинська», пиво «Чернігівське». Але назву самих виробів потрібно писати з малої букви у лапках: «фольксваген», «тойота».

Назви веб-сайтів без родового слова пишуться з малої букви: твітер, гугл, а з родовим словом – з великої букви і в лапках: енциклопедія «Вікіпедія», соціальна мережа «Фейсбук».

Ім’я Ігор тепер кличному відмінку має закінчення «ю»: Ігорю! (лікарю!), а не Ігоре!

Пів пишеться окремо із загальними та власними назвами: пів аркуша, пів Києва. Якщо пів разом з іменником становлять єдине поняття, то тоді слово пишеться разом: півострів, півмісяць.

До речі, як зазначають у Міністерстві освіти, деякі елементи «скрипниківки», що стали «жертвами» радянської влади, як от слова «лямпа» чи «кляса», не включені до нового правопису, бо не було запиту щодо їх поновлення.

Додамо, новий правопис наразі не впливає на навчальний процес. Він ступає у дію з дня його офіційного опублікування. Зазвичай, період адаптації є доволі тривалим. Старий та новий правописи можуть співіснувати паралельно кілька років.