Пантелеймон Куліш

Другу течію українського перекладу – «фольклорну» чи «експериментальну» – заснував амбітний український мовознавець Пантелеймон Куліш (1819-1897).

Куліш знав майже всі слов’янські мови, а також французьку, англійську, німецьку, іспанську, латинську, шведську, староєврейську.

Письменник  вважав, що переклади кращих зразків світової літератури стануть джерелом духовного збагачення українців. Через переклади він намагався європеїзувати українську літературу.

У лексиці перекладів Куліша вагоме місце мали старослов’янізми, які надавали його роботам  «народного характеру». За це його і хвалили, і критикували.

Куліш перекладав Вільяма Шекспіра, Гете, Джорджа Байрона, Адама Міцкевича, Фрідріха Шиллера, а також російських авторів – Олександра Пушкіна, Афанасія Фета і Миколу Некрасова.

Куліш вперше повністю переклав Біблію українською мовою. Працював він над цим перекладом майже півстоліття: розпочав у 1860 році, об’єднавшись з прозаїком Іваном Нечуєм-Левицьким та фізиком і публіцистом Іваном Пулюєм. У результаті праця була опублікована у 1881 році у Львові.

Роботу Куліша часто називають справжнім подвигом, оскільки він перекладав у часи Емського указу, що забороняв українську мову.

Микола Зеров

Ще одним гучним ім’ям є український поет-перекладач Микола Зеров (1890-1937), якого називають патроном українського перекладу.

Микола Зеров перекладав з білоруської, польської, російської, італійської та французької мов, але найбільше – з латини. Він переклав Горація, Вергілія, Лукреція, Овідія, Каттулу, Ювенала, Намаціана.

Найбільшою його працею називають повний переклад «Енеїди» Вергілія, доля якої, на жаль, залишилася невідомою.

Цікаво, що Зеров був майстром сонету, а тому переклав чимало сонетів зарубіжних поетів. У його доробку є переклади Шарля Бодлера, Франческо Петрарки, П’єра де Ронсара, Жоашена дю Белле, Жозе-Маріа де Ередіа й Адама Міцкевича.

Окреме місце у творчості Зерова займають переклади слов’янської літератури – з польської, російської і білоруської мов. Тут виділяють переклад з польської трагедії «Мазепа» Юліуша Словацького, зроблений для театру.

З російської мови Зеров переклав вірші Михайла Лєрмонтова, Валерія Брюсова, Івана Буніна, Миколи Гоголя і Антона Чехова. Зокрема, Зеров переклав українською мовою російську повість його вище згаданого колеги Пантелеймона Куліша «Огненний змій».

Свої погляд на переклад літератор об’єднав у низці теоретико-критичних праць. А у 1932 році він почав читати курс методології та методики перекладу в Українському інституті лінгвістичної освіти.