«JIT.Academy» продовжує розповідь про виникнення і розвиток перекладу. Сьогодні у нашому фокусі – українські перекладачі.

Школа українського перекладу виникла у період Середньовіччя. Її започаткували просвітителі та творці слов’янської азбуки Кирило і Мефодій, переклавши у 9 столітті Святе Письмо старослов’янською.

На цю мову-посередницю у Східній Європі перекладали твори з давньогрецької мови: так само як у Західній Європі з давньогрецької перекладали на латину https://www.jit.academy/profesiya-perekladach-chastyna-per

До 15 століття на старослов’янську перекладали художні та наукові тексти, зокрема, найпопулярніші твори тогочасної Європи: «Олександрія», «Повість про Варлаама і Йоасафа» і «Сказання про Індійське царство».

У 15-18 століттях перекладають поезії Овідія, Горація, «Повісті про Трістана та Ізольду», «Листи без адреси» Франческо Петрарки та деякі з новел «Декамерона». Найвідомішими перекладачами були Іван Максимович, Феофан Прокопович, Григорій Сковорода, Клірик Острозький.

Біблійні тексти перекладали ближче до оригіналу, для перекладу текстів інших жанрів дозволялася набагато вільніша інтерпретація. Прикладом такої адаптації є переклад вергіліївської «Енеїди», виконаний Іваном Котляревським (1798 рік).

У період українського романтизму (18-19 століття) поети починаються відмовлятися від бурлескного пересміювання творів, переклади стають точнішими. Перекладали Гете, Олександра Пушкіна, Адама Міцкевича, Джорджа Байрона, Шота Руставелі.

Пізніше сформувалися дві течії перекладачів: «класична» і «фольклорна». «Класична» течія походить від Михайла Старицького та Івана Франка. Її учасники дотримуються встановлених літературних правил і передають стилістику оригінальних творів через мовні норми.

«Фольклорну» ж течію сформували Пантелеймон Куліш та Іван Костецький. «Фольклористи» не бояться експериментувати і використовують у своїх роботах усну творчість і традиції бароко. Їхні переклади насичені символами, метафорами і антитезами.

Новочасну школу українського перекладу також розвинули Леся Українка, Володимир Самійленко, Микола Зеров, Максим Рильський і Василь Стус.

У 21 столітті професію перекладач популяризують, зокрема, Юрій Андрухович, який переклав «Гамлета» і «Ромео і Джульєтта» Вільяма Шекспіра і Віктор Морозов, у доробку якого – переклад серії романів про Гаррі Поттера і творів Пауло Коельо.

Про найцікавіших перекладачів нашої країни ми розповімо вам у наступних статтях.