Професія перекладач. Частина четверта: Леся Українка

Геніальна українська письменниця та культурна діячка Леся Українка (1871-1913) зробила ще й багату перекладацьку кар’єру, яка тривала близько 25 років. Українку називають одним з наймайстерніших перекладачів в історії українського перекладу.
Дівчинка зростала у літературному оточенні, а «Хресним батьком» Лесі Українки у перекладацтві є Іван Франко. Вона з юнацьких років перекладала поезію, прозу, драматичні твори і наукові праці з російської, польської, німецької, французької, англійської, італійської, старогрецької, давньої індійської та єгипетської мов, вільно читала твори чеських і словацьких письменників.
Через недугу – туберкульоз кісток, жінка багато подорожувала Європою і ближче знайомилася з іноземними культурами. Саме тоді Українка захопилася перекладами з англійської мови: перекладала «Каїна» Джорджа Байрона і «Макбета» Вільяма Шекспіра. «Макбета» письменниця перекладала у Криму.

Макбет

When shall we three meet again?
In thunder, lightning, or in rain?

Коли ми стрінемось, сестриці?
Чи в грім, чи в дощ, чи в блискавиці?

Каїн

God! the Eternal parent of all things!
Who didst create these best and beauteous beings?
To be beloved, more than all, save thee-
Let me love thee and them: – All Hail! All Hail!

Боже одвічний! Батьку всього світу!
Ти нам створив найкращії створіння,
Щоб їх любить над все, опріч над тебе.
Дай силу все любити! – Слава! Слава!

Також вона переклала українською мовою російські твори Франка, «Ліричні пісні давнього Єгипту», «Пропалу грамоту» Миколи Гоголя, «Стару Ізергіль» Миколи Горького, поему Віктора Гюго «Бідні люди», «Божественну комедію» Данте Алігер’ї та вірші Генріха Гейне з циклу «Ліричні наспіви».
Разом зі своїми київськими колегами вона виробила «програму перекладу творів українською мовою». До переліку, окрім вище згаданих, увійшли твори Пушкіна, Лєрмонтова, Тургенєва, Некрасова, Салтикова-Щедріна, Сервантеса, Петрарки, Шекспіра, Мольєра, Вольтера, Руссо, Вальтера Скотта, Бальзака, Жорж Санд і Міцкевича.
У доробку є й наукові літературні праці – «Два напрямки в новій італійській літературі» та «Нові перспективи і старі тіні».