«Нобелівки» для літераторів: від Черчилля до Луїзи Глік

Нобелівська премія з літератури є найпрестижнішою у світі міжнародною нагородою для письменників. Премію, за заповітом Альфреда Нобеля, присуджують за «найвидатніші роботи в напрямку ідеалізму».

Нагороду вручає Шведська академія з 1901 року. Загалом її лауреатами стали 117 літераторів і не тільки. Серед них: американський співак Боб Ділан (за створення нових поетичних еспресій), ірландський драматург Бернард Шоу (за іскрометну сатиру), німецький філософ Герман Гессе (за сміливість у його творах, які є прикладом класичних гуманістичних ідеалів), колишній британський прем’єр Вінстон Черчилль (за неперевершеність історичного й біографічного опису і блискуче ораторське мистецтво), французький романіст Альбер Камю (за важливі літературні роботи, які серйозно висвітлюють проблеми людської совісті в наш час) та чилійський поет Пабло Неруда (за поезію, яка втілила мрії цілого континенту).

За весь час існування премію не прийняло два письменники: француз Жан-Поль Сартр, який заявив, що «письменник не повинен перетворюватися на громадський інститут» та росіянин Борис Пастернак, якому це заборонила радянська влада.

Літературна «нобелівка» у часи ковіду

 

У непростому для всіх 2020 році Нобелівський комітет присудив премію 77-річній американській поетесі та есеїстці Луїзі Ґлік «за безпомильний поетичний голос, який суворою красою робить індивідуальне існування універсальним».

Жінка не є професійним літератором: через нервову анорексію, з якою вона боролася з підліткового віку, Глік відмовилася від вищої освіти. Хоча пізніше вона відвідувала поетичні семінари у Колумбійському університеті.

Все це не завадило Глік стати у 1984 році старшим викладачем кафедри англійської мови Вільямс-коледжу у штаті Массачусетс, а потім запрошеним викладачем Стенфордського, Бостонського і Айовського університетів та ад’юнкт-професором (помічником професора) у Єльському університеті.

Луїзу Глік часто називають автобіографічною поеткою. Її творчість дуже емоційна та особиста, пронизана сумом. Роздуми про особистий досвід та сучасне життя жінка передає через міфологію та образи природи.

 

Уривки з поеми Луїзи Глік «October»

 

…Summer after summer has ended,

balm after violence:

it does me no good to be good to me now;

violence has changed me…

 

…The light has changed;

middle C is tuned darker now.

And the songs of morning sound over-rehearsed.

This is the light of autumn, not the light of spring.

The light of autumn: you will not be spared…

 

«Нобелівки» та Україна

Серед майстрів слова, хто отримав Нобелівську премію за літературні досягнення, троє мають стосунок до України.

Шмуель Йосеф Агнон – єврейський письменник, виходець з Галичини. Він народився у місті Бучач на Тернопільщині, у заможній та освіченій єврейській родині. Отримав премію (разом із німецькою поетесою єврейського походження Неллі Закс) за романи «Весільний балдахін» і «Нічний гість». Агнона нагородили «за глибоко оригінальну й майстерну прозу за мотивами життя єврейського народу». Він перший з івритомовних та їдишомовних письменників, хто удостоївся нобелівської відзнаки.

 

 

Російський письменник та перекладач Іван Бунін понад 14 років жив в Україні – в Одесі та Полтаві. Він  чудово володів українською мовою, навіть перекладав вірші Тараса Шевченка та Бориса Грінченка. Отримав премію 1933 року за «строгу майстерність, із якою він розвиває традиції російської класичної прози».

 

 

 

Лауреаткою Нобелівської премії з літератури у 2015 році стала публіциста та журналіст Світлана Алексієвич – білоруська російськомовна письменниця. Алексієвич народилася в Івано-Франківську (раніше Станіслав) у родині білоруса та українки, а дитинство провела у Вінницькій області. Жінка отримала нагороду «за поліфонічні тексти, що є монументом страждання і хоробрості в наш час». Алексієвич стала першою професійною журналісткою, яка отримала премію Нобеля.